Обережно - туляремія.
Іванівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області повідомляє, що на території Херсонської області зареєстровано 2 випадки захворювання людей на туляремію. Доводимо до вашого відома інформацію, щодо небезпеки зараження збудником туляремії. ТУЛЯРЕМІЯ — важке гостре інфекційне природно-осередкове захворювання тварин і людини, яке характеризується затяжним перебігом. Патогенні мікроорганізми вражають насамперед лімфатичну систему і шкіру, селезінку; характеризується утворенням множинних гранулематознонекротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією. Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет. Причини туляремії: збудник туляремії — бактерія франсіселла (Francisella tularensis). Основне джерело інфекції для людини — гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи) та зайці, кролі. Досить часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники — після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш. Деякі види комах розповсюджують патогенні мікроорганізми через укуси тварин. Крім того, джерелом інфекції може бути вода, забруднена бактеріями. У виробничих умовах можливе зараження і через дихальну систему. Передавання туляремії від людини до людини малоймовірне. Шляхи передавання інфекції: контактний — унаслідок контакту з хворими гризунами/зайцями або їхніми виділеннями; аліментарний — через уживання харчових продуктів і води (інфікованих виділеннями гризунів); аерогенний (повітряно-пиловий) — під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу; трансмісивний — інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи). Симптоми туляремії у людей. Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38 - 40 °C виникає озноб.
Ознаки туляремії: збільшення лімфовузлів (пахових або шийних); сильний головний біль; загальна слабкість; запаморочення, порушення свідомості; біль у м’язах; нудота; блювання; почервоніння обличчя та очей; висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри. Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку. Лікування туляремії здійснюють виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають антибактеріальну терапію. У жодному разі не займайтеся самолікуванням! Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами, а саме проведенням два рази на рік весняної та осінньої одночасної суцільної дератизації на території підпорядкованих населених пунктів. Щоб запобігти захворюванням туляремією та іншими природновогнищевими інфекціями необхідно дотримуватись наступних рекомендацій: - робити щеплення проти туляремії, вакцина захищає від захворювання впродовж 5 років, - не допускати заселення осель дрібними ссавцями (щурі, миші); - сприяти ліквідації самовільних звалищ навколо населених пунктів; - зберігати продукти в закритих ємностях, не вживати продукти, зіпсовані гризунами; - при відпочинку на природі не використовувати сиру воду з річок, струмків, ставків для пиття, а також для миття овочів, фруктів, посуду, не розкладати їжу на траві. Для ночівлі обирати сухі ділянки, що не заросли чагарником, не ночувати у копицях сіна або соломи; - використовувати захисні костюми при походах на риболовлю, полювання. Одяг повинен вдягатись таким чином, щоб максимально обмежити доступ до тіла: довгі рукава, кофта під горло, штани, заправлені в черевики.; - проводити ретельний огляд тіла після кожного відвідування лісу на предмет виявлення кліщів. При їх наявності звернутись за медичною допомогою і не намагатися видалити кліщів самостійно. Забезпечити виконання відповідними установами, закладами та організаціями заходів щодо захисту джерел водопостачання, продуктів харчування від інфікування збудником туляремії, дотриманням правил безпеки при виконанні робіт, пов'язаних з ризиком зараження. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов’язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ, профілактичні дезінфекційні заходи проводяться не рідше двох разів на рік – навесні та восени.
