Історія військовослужбовця Олександра на псевдо "Wiki"
За словами офіцера групи психологічного супроводу та відновлення Олександра, у свій колишній підрозділ – механізовану роту, він приїжджає як у родину, а от у кабінет – поки що лише, як на службу. Проте нове амплуа до душі, а наполегливості йому не займати: «Я – мов потяг, повільно розганяюся, але потім вже ніякі перешкоди не зупинять на шляху до поставленої мети».
За свої 29 років Олександр багато разів доводив власну цілеспрямованість. Здобуваючи педагогічну освіту, він з першого курсу почав викладати музику у школі й вчителював впродовж 10 років. Сам при тому перетворився на людину-оркестр, опанувавши багато інстркументів, заснував з друзями групу, яка пройшла шлях від гри у підвалах до концертних залів, згодом перемкнувся на звукоінженерію, звукотехніку та режисуру. Захопившись інтелектуальними іграми, брав участь зі своїми учнями у турнірах з Брейн-рингу, «Що? Де? Коли?» та «Своєї гри», звідси й походить його позивний «Wiki» – скорочення від «Вікіпедія».
Захоплення монгольф’єрами вилилося в організацію польотів на повітряних кулях. Нарешті, потяг до техніки привів його до керівництва автосервісом. «Я вважаю порожньою витратою часу займатися тим, що не цікавить. Захоплююсь, копаю, вивчаю та зрештою це стає професією», – вагомо резюмує «Wiki».
Напередодні повномасштабного вторгнення Олександр був у мандрівці Європою. Боявся, що закриють кордони, тож, перервавши відпустку, попри умовляння матері пересидіти небезпеку за межами України, повернувся у рідний Кропивницький.
«Служба мені подобається, армія дає змогу опанувати нові професії, досягати нових цілей, вчитися по-новому розв’язувати проблеми. Тому я серйозно розглядаю питання продовження військової кар’єри після перемоги».
Коли потрапив до війська, опинився у ТрО, кілька разів марно намагався перевестися у Сили спеціальних операцій, але зараз вже не шкодує. Завдяки вмінню накопичувати, систематизувати й застосовувати знання та видатній наполегливості, Олександр вже чимало досяг у військовій кар’єрі. Почавши зі стрільця, пройшов курси командирів відділення та отримав звання молодшого сержанта. Потім були ще й курси сержанта-інструктора, довелося виконувати функції головного сержанта взводу, та навіть т.в.о. командира взводу, коли той отримав поранення. Проте значний викладацький досвід «Wiki» потребував ліпшого застосування, воно знайшлося: пройшовши курси з психології у Військовому інституті Національного університету ім. Шевченка, Олександр отримав зірочку молодшого лейтенанта й нинішню посаду.
«Я продовжую вчитися, самовдосконалюватися, мені подобається робота з людьми, – каже він. – Війна у кожному з нас наробила «тріщинок», тому до кожного стараюся ставитися дуже обережно, підбираю індивідуальний ключик, тоді виникає контакт, взаєморозуміння та довіра. Для одноосібника дійти до перемоги – надважке завдання, тоді як для перевірених друзів, побратимів, об’єднаних спільною вірою й підтримкою, ця мета цілком досяжна».
