Історія військовослужбовця Руслана на псевдо "Сват"
Руслан на псевдо «Сват» до повномасштабної війни переважно займався фермерством, але особистої мотивації піти добровольцем у військо йому не бракувало. Його дід Іван, ще в юності, разом з чотирма своїми друзями кошмарив москалів, активно допомагаючи воякам УПА, за що й отримали усі по 25 років в сибірських таборах… Нажаль після дострокового звільнення, по смерті Сталіна, дідусь довго не прожив через проблеми зі здоров’ям. Тож похід до ТЦК був питанням честі. «Правда довелося трохи схитрити, аби сім’я це спокійно пережила: попросив хлопців з ТЦК, щоб офіційно приїхали до мене додому, вручили повістку» - повідав «Сват».
«В родині завжди слідували українським традиціям, спілкувались українською. Навіть тоді, коли сім’я проживала в Московії (батьки ще при совєтах близько 10 років були на заробітках в Сибіру, та я з ними). Тоді я добре відчув відмінності нашої ментальності від російської, хоч іще підлітком був.»
«Сват» за півтора року у війську, а особливо – за більш як рік на Херсонщині, виробив звичку постійно бути на сторожі. Ворожі ударні дрони, раптові артилерійські та ракетні обстріли, про які ні одна повітряна тривога не попередить, тут – звичне явище…
Наша бригада за майже рік бойової роботи на херсонському напрямку отримала репутацію «зухвалої річкової піхоти», Руслан вважає себе одним з таких: – «На особливо небезпечних ділянках лінії оборони, особливо там де ворог знаходиться в межах прямої видимості, діяти треба швидко, злагоджено, чітко усе заздалегідь спланувавши. Завжди треба мати план «Б», якщо раптом щось піде не так, та бути готовим діяти за ним. Нещодавно лише це врятувало мене та моїх побратимів від серйозних неприємностей під час евакуації поранених з передової. Нас обстріляли з усього, що було: ПТУР, міномети, ствольна артилерія, ударні дрони, але ми готові були до цього. Звичайно ж трохи везіння… А ще, щиро раджу усім, як початківцям, так і бувалим: не лінуйтесь окопуватись, – це ніколи не буває зайвим.
А тим, хто ще не у війську, хочу повідомити: схоже, що війна ця – надовго, воювати доведеться чи не кожному, тому не гайте часу, готуйтесь! Використовуйте усі можливості, щоб отримати основні навички, необхідні для успіху та виживання на полі бою, вивчайте зброю, тактичну медицину, тактику бою тощо. Краще намагайтесь самі заздалегідь визначитися з підрозділом, в якому хочете служити, не чекайте, поки хтось за вас це вирішить».
Руслан певен, що його бригада буде однією з перших у звільненому Криму, тож закликає долучатись усіх хто хоче розділити цю честь.
