Розповідаємо історію військового на псевдо "Позитив"
Продовжуємо розповідати про військовослужбовців родом з Криму, які зі зброєю в руках виборюють звільнення рідного дому. Сьогодні розповідаємо історію військового на псевдо Позитив.
Позитив вступив до лав ЗСУ у 2022 році. Наразі служить у складі 23 Окремого батальйону спецпризначення Президентської бригади (23 ОБСП ПБ) на Донеччині.
Батальйон Позитива воював наприкінці 2022 у Кліщіївці, Курдюмівці, обороняв підходи під Бахмут та безпосередньо саме місто. Наразі, вже 9-й місяць, знову стоїть під Бахмутом.
2014 рік
Позитив народився у Севастополі, все життя прожив там. Був тренером дорослої спортивної команди. Події 2014-го зустрічав також там.
“У 2014 думав, що на рівні держави щось буде вирішено, зберуть збройні сили, щось зроблять, — більше з боку дивився на все це. Коли збагнув, що нічого не вдієш, почав шукати, як звідти виїхати, лишатися там також не хотілося.”
Активно в той час себе не проявляв, проте й до нього напередодні так званого референдуму навідалися росіяни:
“Прийшли [до нас] на тренування, в масках, озброєні, одразу закинули в бус мене, півтори години просто возили по місту з мішком на голові, а потім привели на допит. Стали запитувати: чи беру я участь в якихось акціях? Казав, що безпосередньої участі ніде не брав. Так — кажу – підтримую Україну, але що ви можете з цим зробити – нічого”.
Десь за місяць візит повторився, втім обійшлося без наслідків:
“Казали, немов хтось на мене постійно пише донесення, та вони вже все пробили — куди їздив, чи не був на Майдані, може, ще щось — нічого не знайшли”.
Наприкінці 2015, коли з’явилась змога переїхати на материкову частину України, переїхав до Києва. Там він відновив тренерську практику.
2022 рік
З початком повномасштабної війни Позитив відправився у військкомат. До того він не служив та не мав військового досвіду, втім не зміг стояти осторонь.
“Вже у 2022-му, коли почалась повномасштабна війна — куди мені вже переїжджати, — відправив свою мати, яка тут [у Києві] мешкала, у Німеччину, й пішов до військкомату. Вдалося це не одразу: на початку навіть в ТрО були черги. До того ж я не проходив строкової служби. І студентом не пішов на військову кафедру, тому що вважав, що ніколи в житті не буду зв’язуватися ані з армією, ані з державною службою. На початку [повномасштабного вторгнення] займався з активістами, які потім стали інженерним ТрО. А коли у Президентській бригаді почали формувати окремі батальйони спецпризначення, та в них з’явилися штатні місця, з’явилася можливість потрапити туди”.
Потрапивши в батальйон, він одразу перевівся в піхоту. Почав з посади кулеметника, а зараз є заступником командира роти. Наразі батальйон Позитива воює на Донецькому напрямку.
“Звісно, я хотів би жити в Криму, але можу повернутися лише в український Крим. Наскільки швидко це буде, не знаю — зі своєї сторони я роблю все можливе, щоб це було якнайшвидше”.
***
Матеріали підготовлені в рамках інформаційної кампанії 10років Спротиву спільно з Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Інформаційна кампанія є частиною заходів до Дня спротиву окупації Криму.
Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
