Історія військовослужбовця Володимира на псевдо "Брат"
Сім років свого життя Володимир на псевдо «Брат» віддав армії. Міцно збудований, енергійний, доброзичливий, він так і випромінює бадьорість та оптимізм.
Народився Володимир на Кіровоградщині. Після школи вивчився в ліцеї на слюсаря з ремонту автомобілів, де й зародилася його любов до техніки, без перебільшення – пристрасть усього життя. На строкову службу в армію пішов 2014-го і так, не знімаючи однострою, у 2016-му підписав контракт. «Братові» випала честь служити у Президентському полку – водієм БТР-80. Далі довелося понюхати пороху на Донеччині, особливо у всім відомих Пісках.
Так минуло п’ять років. Після демобілізації Володимир далекобійником возив по Україні найрізноманітніше добро, від харчів до шахтного обладнання. Якось раз, 22.02.2022, зайшов у військкомат владнати справи з документами, а через два дні почалася велика війна... «Я зовсім не вагався, пішов добровольцем, – згадує «Брат». – Відразу потрапив на посаду водія мінометної батареї. Посада «бомбезна», – завжди з технікою, яку люблю понад усе, аби лише свої обов’язки сумлінно виконував. Я вже стільки в армії, що часом здається, що все осягнув, усе вмію. Але тоді кажу собі й іншим раджу: не треба бути надто самовпевненим, необхідно весь час вчитися, самоудосконалюватися й робити справу з бажанням – тоді все у вас вийде як слід».
Побратими та командування цінують золоті руки майстра-автомеханіка, відповідальність і готовність Володимира завжди прийти на допомогу. За безвідмовність його ще називають «автоматом Калашникова». Кажуть вже доріс до посади техніка мінометки, треба лише сержантські курси пройти, та й він – лише «за».
«Про що я мрію? – на хвильку «Брат» примовкає. – Звісно, щоб усі побратими зустріли перемогу живими та здоровими, щоб ми повністю звільнили Україну від ворога. А потім відразу з головою поринути у роботу, у відновлення всього, що зруйновано. Так цього хочу, що навіть особистим транспортом готовий возити матеріали, щоб допомогти людям відбудуватися».
