Історія військовослужбовця Макара на псевдо "Ескобар"
Його літні батьки досі не знають, що син вже перебуває в ЗСУ, а не у безпечному Берліні. Тому аби не травмувати їх люблячі серця зайвими хвилюваннями, ми не відкриваємо обличчя нашого наступного героя.
Нині «Ескобару» 47 років, та виглядає він значно молодше: «Кохання до дружини – мій секрет молодості на війні», – посміхається він.
Після школи у Нікополі на Дніпровщині хлопець поступив у Державну льотну академію в Кропивницькому, тут набув фах інженера-штурмана цивільної авіації й отримав на військовій кафедрі лейтенантські зірочки. Але попри те, що марив небом, воно залишилося мрією: – на межі 2000-х в Україні критично скоротився парк цивільної авіації, молоді спеціалісти виявилися зайвими.
Пошуки вакансії привели Макара у підрозділ 124 бригади ТРО. Попросив спрямувати на найскладніший напрямок роботи, на той час це виявилася посада начальника продовольчої служби. «Ні, я не вмію готувати, проте добре розуміюся на логістиці та бухгалтерії. Вимагаю від кухарів урізноманітнення меню, стараюся, щоб було багато фруктів. Бюджет дозволяє годувати особовий склад смачно та поживно, ще б менше паперової роботи було, цього непотрібного рудимента радянщини…»
«Мрію стати на чолі «підрозділу» малюків у дитсадку, я не полишив цю справу, просто відклав «на після перемоги», зазначає «Ескобар».
124 окрема бригада територіальної оборони
