Синьо-жовтий: символ єдності та спротиву на окупованих територіях
Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим :
Сьогодні, 23 серпня, Україна відзначає День Державного прапора — прапору, що відбивається у серці та душі кожного українця, символізуючи не лише родючі поля, проте й незламність сили волі та національного духу. Синьо-жовтий прапор завжди був і лишається символом єдності та стійкості, що супроводжував українських воїнів у їхній боротьбі за свободу і незалежність.
Синьо-жовті кольори супроводжували український народ впродовж багатьох століть, проте особливого значення і символізму вони набули після розв’язання російською федерацією війни проти України. Коли держава-окупантка розпочала свою агресію проти України з окупації Криму, синьо-жовтий прапор став одним з головних “ворогів” російських окупантів, адже він символізує дещо більше, ніж українську владу на півострові. Він символізує спротив громадян окупаційному режиму, їхню незгоду миритись зі злочинними діями, і найголовніше — віру у звільнення півострова та відновлення контролю України над Кримом.
Сьогодні розповідаємо про події, де синьо-жовтий стяг був незмінним символом спротиву початку окупації Криму у 2014 році та й до цих днів залишається важливим елементом зв’язку материкової частини України та Кримського півострова.
У 2014 році з окупації Криму росія розпочала війну проти України і саме Кримський півострів став першою ціллю російської загарбницької кампанії на шляху підкорення української держави.
Тоді, незгодні з протиправними діями російської федерації, тисячі громадян України, які мешкали у Криму, почали виходити на протестні акції, і саме кольори українського прапора об’єднали людей проти російської агресії.
Один з наймасштабніших мітингів відбувся 26 лютого 2014 року, коли українці та кримські татари виступили на підтримку територіальної цілісності України. Тоді російська федерація намагалась підірвати конституційний лад України в АР Крим, проте активістам під синьо-жовтими прапорами вдалось це відтермінувати.
Акції під синьо-жовтими прапорами в Криму продовжились і після захоплення окупантами адміністративних будівель та введення російських регулярних військ. Так, 9 березня тисячі українських демонстрантів у Сімферополі та Севастополі прийшли з державними прапорами до пам’ятників Тарасу Шевченку з нагоди 200-ліття з Дня народження українського поета.
Активісти з синьо-жовтими прапорами показово виступали й проти проведення так званого “референдуму” 16 березня. Синьо-жовтий майорів й під час березневих протестів “Жінки Криму — за мир”.
Окупація Криму росією призвела до послідовної фактично повної заборони українського прапора, адже його кольори символізували непокору та незгоду з російськими злочинами. Хоча спочатку формальної заборони не існувало, український прапор для окупантів швидко став приводом затримувати українських громадян і звинувачувати у сфабрикованих справах.
Проте українські громадяни продовжували демонструвати свою позицію та відданість Україні: вивішували прапори на адміністративних будівлях, встановлювали в горах та малювали його на стінах. З кожним роком це ставало все небезпечнішим.
З початком повномасштабного вторгнення окупанти віднесли український прапор до “символів нацизму” і він опинився поза “законом” російської окупаційної адміністрації. Штрафувати та ув’язнювати людей почали просто за наявність прапору вдома.
Так, одним із затриманих був Богдан Зіза, який у травні 2022 року облив синьо-жовтою фарбою будівлю окупаційної адміністрації Євпаторії, за що був звинувачений у “тероризмі”.
Сьогодні синьо-жовтий прапор України продовжує залишатись головним символом боротьби за звільнення Криму від російських окупантів. Під цими кольорами воюють й українські військові, які борються за деокупацію півострова зі зброєю у руках.
